Двигун сучасного автомобіля працює в умовах високих навантажень, температурних коливань і постійного тертя. Моторна олива виконує кілька критичних функцій: вона змащує пари тертя, відводить тепло, очищує деталі від продуктів зношення, запобігає корозії та допомагає герметизувати зазори між поршнем і стінкою циліндра. Ключовою характеристикою оливи є в’язкість — здатність чинити опір текучості.
В’язкість визначає:
Невідповідною вважається моторна олива, в’язкість якої відрізняється від рекомендованої виробником для конкретного двигуна та умов експлуатації.
Можливі два типові випадки:
На перший погляд обидва варіанти можуть здаватися прийнятними, адже «це теж моторна олива». Але двигун проектується під конкретну товщину масляної плівки, конкретний тиск у системі змащення та конкретні робочі зазори. Вихід за ці межі порушує нормальний режим роботи мотора.
Надто густа олива погано прокачується при холодному запуску, тому деталі якийсь час працюють майже без змащення. Це пришвидшує зношення, збільшує навантаження на стартер і підвищує ризик пошкоджень. У роботі такий тип оливи створює зайвий опір обертанню, двигун втрачає потужність, зростає витрата пального і температура. Через гірше відведення тепла можливі локальні перегріви й відкладення, а також нестабільна робота гідравлічних вузлів (фазорегуляторів розподільчих валів, гідравлічних компенсаторів та ін.).
Надто рідка олива формує тонку захисну плівку, у результаті металеві поверхні контактують без достатнього змащення. Це прискорює зношення підшипників, кілець, циліндрів і особливо небезпечно для опорного підшипника турбонагнітача, якому потрібен стабільний тиск і охолодження. Крім того, така олива легше випаровується, частково згорає, утворює нагар і з часом призводить до втрати компресії, диму з вихлопу та зростання витрати оливи.